Живучи у транзитній країні в перебіжний період свого розвитку, почуваєш себе відповідно. З присутнім відчуттям тимчасового доводиться співіснувати. Це відбиває з-під ніг фундамент, який би мав лягти в основу нашої сучасної світобудови. Чи одноразовість насправді нищить відповідальність за вчинки, які творяться, і думки, які висловлюємо? Немає потреби в добротності виконання, немає віри в те, що об’єкти створені в актуальний час, мають прожити довше, аніж термін їх придатності. У великій мірі ми не маємо потреби зберігати навіть те, що дісталося нам у спадок. Часто відбувається діалог із собою, із собою хвилинним. Від результату цього діалогу залежить паралельний вигляд нами залишеного. У сьогоденні має місце мимобіжне сприйняття баченого ландшафту уявного майбутнього, без можливості зупинки, щоб подивитися навколо. Швидкі зміни і швидкість прийняття рішень часто не дають достатнього часу для аналізу того, що відбулося. Рухаючись транзитом до ефемерної точки, ми просто дивимося, роблячи спроби рухатися швидше.
Петро Сметана

Вернісаж 20 травня о 18.00 за адресою: вул. Десятинна, 13.
Виставка триватиме 20.05–28.05.2019.